банк

I -у, ч.

1) Кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між підприємствами або приватними особами, регулює грошовий обіг у країні, в тому числі випуск (емісію) нових грошей.

••

Акце́птний банк — банк, який надає кредити під вексельне забезпечення.

Акціоне́рний банк — банк, статутний капітал якого формується внаслідок емісії та продажу акцій.

Банк ба́нків — центральний банк, який контролює діяльність інших банків та фінансово-кредитних інститутів.

Банк міжнаро́дних розраху́нків — міжнародна валютно-кредитна організація, яка проводить комерційні операції для центральних банків.

Банк ро́звитку — спеціальні державні та напівдержавні (рідше приватні) інвестиційні інститути, які займаються довгостроковим кредитуванням промисловості, сільського господарства, будівництва та ін. галузей.

Ба́нки спожи́вчого креди́ту — тип банків, які функціонують в основному за рахунок кредитів, одержаних в комерційних банках, та видачі короткотермінових та середньотермінових позик на придбання дорогих товарів тривалого користування та ін.

Валю́тний банк — банк, якому надано право купівлі та продажу іноземної валюти.

Депози́тний банк — поширений вид банків, які здійснюють операції в основному за рахунок залучених депозитів.

Держа́вний банк — кредитна установа, що знаходиться у власності держави.

Емісі́йні ба́нки — центральні або інші державні банки, наділені монопольним правом випуску (емісії) готівки.

Земе́льні ба́нки — банки, які видають довготермінові позики в основному під заставу землі.

Змі́шані ба́нки — а) банки з участю іноземного капіталу; б) напівдержавні банки.

Зовнішньоторгове́льний банк — різновид спеціальних інститутів, які здійснюють кредитування експорту, страхування експортних кредитів.

Інвестиці́йний банк — спеціалізована кредитна установа, яка залучає довготермінові кредити і надає їх у розпорядження позичальникам (підприємствам і державі) шляхом випуску облігацій та інших видів боргових зобов'язань.

Інноваці́йний банк — різновид комерційного банку, головне завдання якого фінансувати та кредитувати запровадження винаходів та інновацій, спрямованих на зростання технічного рівня виробництва.

Іпоте́чний банк — банк, який надає довготермінові кредити під заставу нерухомості.

Квазідержа́вний банк — недержавний, приватний банк, що його контролює держава.

Клі́ринговий банк — банк – член розрахункової (клірингової) палати; надає послуги по відкритхм у ньому рахунках – ведення відомостей стану матеріальних цінностей, одержання та постачання цінних паперів, здійснення виплат та розрахунків.

Комерці́йний банк — банк, який спеціалізується на короткотерміновому кредитуванні промисловості та торгівлі, а також на різних видах банківського обслуговування приватної клієнтури.

Консорціа́льний банк — спільне багатонаціональне підприємство акціонерного типу, що належить декільком банкам, фінансовим компаніям.

Кооперати́вні ба́нки — спеціальні кредитно-фінансові інститути, що їх створюють товаровиробники на пайових засадах.

Націона́льні ба́нки — центральні банки країн або комерційні банки (США), діяльність яких регулюється державою.

Оща́дний банк — кредитна установа, основна функція якої – залучати грошові заощадження та тимчасово вільні кошти населення.

Транснаціона́льні ба́нки — великі кредитно-фінансові комплекси, які володіють зазвичай широкою мережею зарубіжних представництв, що контролюють за підтримки держави валютні та кредитні операції на світовому ринку.

Універса́льні ба́нки — кредитні установи, які здійснюють усі основні види банківських операцій.

Уповнова́жені ба́нки — банки, які представляють інтереси уряду своєї країни у міжнародних валютно-кредитних організаціях.

Федера́льний резе́рвний банк — банк, який здійснює банкнотну емісію, касове обслуговування федерального бюджету, купівлю-продаж урядових цінних паперів та ін; виступає в ролі банкіра уряду.

2) У деяких картярських іграх – поставлена на кін сума грошей.

••

Держа́ти (трима́ти) банк — вести гру, маючи в своєму розпорядженні всю поставлену на кін суму.

3) Назва азартної гри в карти; банчок.

II -а, ч.

1) Зібрання, фонд яких-небудь даних, що використовуються з інформаційною, пошуковою та іншою метою.

••

Банк да́них — комплекс універсальних програм, що використовуються для збереження і пошуку інформації за допомогою ЕОМ.

Банк моде́лей — набір математичних моделей, що сприяють, зокрема, прийняттю оптимальних маркетингових рішень.

Банк програ́м — сукупність програм або пакетів програм, що використовуються централізовано для однієї предметної області.

2) Сховище підданих консервації органів і тканин людини, тварин, що використовуються при трансплантації та з дослідницькою метою, а також клітин різних організмів або рослин.

••

Ге́нний банк , Банк ге́нів — сховище законсервованого насіння рослин, яке створюється для збереження розмаїття рослинного світу.